Про курс

Система охорони здоров’я в Україні зазнає значних змін, пов’язаних із моделями управління, фінансування, закупівель, медичної освіти. Водночас спочатку пандемія COVID-19, а пізніше — повномасштабна війна, створюють значні виклики для охорони здоров’я, зокрема з точки зору спеціалізацій та компетенцій, доступних для надання медичної допомоги. Це провокує низку дискусійних питань: чи достатньо/забагато/замало медичних працівників в Україні, чи потрібно Україні більше тих, чи інших спеціальностей, якою має бути роль медсестри, чи значним є вплив внутрішньої та зовнішньої міграції тощо.

Медичний персонал є найціннішим ресурсом системи охорони здоров’я. Розвиток людських ресурсів в охороні здоров’я в Україні зазнає чималих викликів і перешкод, але водночас має значний потенціал і можливості. Серед викликів можна зазначити:

● відсутність цілеспрямованої та системної політики (наприклад, щодо планування та утримання персоналу);
● не розвинене лікарське самоврядування;
● відсутність достовірних даних про медичних працівників (відсутність повноцінного реєстру);
● інвестиції в розвиток медичної освіти не є предметом дискусії на рівні уряду;
● мотивація персоналу часто є низькою;
● практики управління людськими ресурсами переважно є застарілими;
● модель безперервної медичної освіти потребує подальшого розвитку;
● міграційні тренди та процеси складно оцінити через брак даних.

Водночас створено передумови для більшої автономії в питаннях загального управління, безперервної освіти, ширшого використання ІТ інструментів. Активно обговорюється створення реєстру медичних працівників. У медичній спільноті з’являються нові професійні товариства, що будують свою діяльність на сучасних підходах.